Наука > Наочно про складне

Наочно про складне

 

Термінологія ІТ-галузі англомовного походження: неологізми чи сленг?

 

  1. Вступ. Взаємні впливи мов

Мова – це тисячолітній живий організм, який безперервно розвивається та змінюється. Основна, глибинна причина – це історичний, соціальний і науково-технічний розвиток самого людського суспільства, яке розмовляє тою чи іншою мовою, а допоміжна причина, що пов’язана з попередньою, – вплив мов сусідніх націй на розвиток мови. Деякі особливості нашої мови на зразок фонетики чи наголошування залишаються незмінними або майже незмінними протягом сотень років, тоді як лексика порівняно швидко еволюціонує та збагачується з розвитком суспільства.

Українська мова належить до слов’янської групи великої індоєвропейської мовної сім’ї. Свідоцтва спільного походження цих мов і їхнього взаємного впливу знаходимо в базовій лексиці. Певно, кількох прикладів українських, німецьких і англійських відповідників на зразок син, Sohn і son, дочка, Tochter і daughter, мама, Mutter (Mama) і mother (mummy), сонце, Sonne і sun або любити, lieben і love досить, аби проілюструвати приховану близькість цих, здавалося би, далеких мов.

Постійно контактуючи з мовами сусідніх народів, кожна мова в більших чи менших масштабах запозичує їхню лексику. Деякі з невтомних поборників «чистоти рідної мови» і мовних «пуритан», мабуть, здивуються тому, скільки чужоземних слів присутні в нашій мові. Вважається, що частка лексичних запозичень в українській мові складає приблизно 10%. Це велетенський пласт, який включає іноді настільки звичні слова, що навіть важко запідозрити їхнє іноземне походження: візерунок, кавун, клас, атака, хор, кран, спорт, дієта і багато-багато інших. А вузькоспеціалізована (наприклад спортивна або та, що пов’язана з ІТ-галуззю) лексика може містити до 50% запозичень. Причина зрозуміла: на стадіях бурхливого розвитку тих же спорту або ІТ-науки і техніки націями-лідерами були не українці – звідси й масштабність таких запозичень у нашій мові.

Історія лексичних запозичень у різних мовах і з різних мов складна і нетривіальна. Словами не обов’язково обмінюються сусідні народи. Якщо якийсь народ, хай і далекий територіально, на певному історичному етапі випереджає інші в розвитку культури, науки, освіти тощо або якщо його мова стає міжнародною (lingua franca), то інші народи переймають відповідну лексику. В античні часи народи Європи масово запозичували лексику з мов таких світочів людської цивілізації як Давня Греція та Давній Рим. Друга половина XIX і початок XX століття знаменували великі успіхи французької та німецької культури, науки й техніки, що означало й масову «моду» на ці мови та їхню лексику, зокрема на царській росії. Завдяки успіхам США і великого англомовного світу, починаючи з середини XX століття й далі, роль міжнародної мови науки, техніки та навіть культури перейшла до англійської. Якщо сприймаєте це з недовірою, то спробуйте-но з іспаномовною – а тим більше з україномовною – піснею завоювати чільне місце в світових топ-списках пісень або виконавців! Нині ця епоха фактично продовжується і ми є свідками її поширення на таку динамічну галузь як комп’ютерні науки.

У сприйнятті та ставленні до мовних запозичень слід усвідомлювати, що статус і міжнародний вплив України, а тому й рідної мови, порівняно скромний, що не в останню чергу пояснюється нашим підневільним, фактично колоніальним статусом протягом понад 300 останніх років. Автор щиро любить самобутню та неповторну рідну мову та культуру, проте це не означає її лицемірного позиціювання як однієї з кількох провідних мов і культур світу. Та що там казати, коли навіть російська як панівна мова велетенської російської імперії та її спадкоємців – совіцького союзу та сучасної росії, яких боялося півсвіту, спромоглася лише на те, що світові стали (та й то відносно) відомими хіба її лічені слова на зразок sputnik або tokamak. Справжнім лідером світового прогресу та прикладом для мовного наслідування бути непросто – й тут не помагає ні велетенський мовний ареал чи кількість носіїв, ні навіть острах і наявність ядерної зброї.

 

  1. Лексичні запозичення з англійської: загальні міркування

Отже, на сьогодні бурхливий розвиток ІТ-галузі в Україні супроводжується невпинною тенденцією до лексичних запозичень із англійської мови. Масштаби та темпи цієї тенденції іноді вражають. З’явилися навіть жарти про появу «ІТ-ної української», поряд із закарпатським або галицьким діалектами [1]. Дискусії про ІТ-термінологію англомовного походження незмінно точаться на захистах курсових, дипломних і дисертаційних робіт на нашому факультеті. І студентам, і досвідченим викладачам і практикам галузі іноді важко та незатишно в бурхливому морі нових слів і термінів.

Але чому вони з’являються в таких великих кількостях і так часто в останні десятиліття? Бо лексика – це лише дзеркало або відображення суспільної реальності. А реалії такі, що науково-технічний розвиток зараз невпинно прискорюється. Колись від одного великого відкриття (як-от колесо, автомобіль, літак), яке істотно змінювало життя людей, до наступного могли пройти тисячі або сотні років, а зараз на це потрібні лише десятки років або й роки. Це ілюструє відоме явище тригерування інновацій, коли одні технічні новації лавиноподібно спонукають наступні. Для прикладу, автор народився в часи радіо, чорно-білих і перших кольорових телевізорів, коли електрика була не в кожному закутку країни, музику слухали з платівок і магнітних стрічок, стаціонарні домашні телефони були доступні одиницям, а люди на віддалі спілкувалися листами. А далі – перші комп’ютери, програми для яких друкували на перфокартах, персональні комп’ютери, принтери замість друкарок, CD- і DVD-плеєри, мобільні телефони (спершу громіздкі та дорогі, доступні лише найбагатшим, згодом – мініатюрні та доступні всім), Інтернет, смартфони, перехід від 2G до 5G, наддалекі оптоволоконні комунікації з гігантською швидкодією, супутниковий і відеозв’язок, лептопи, соцмережі, хмаркове зберігання даних і багато інших ознак сучасності. І все це на моїх очах і з шаленим прискоренням. То хіба мова не повинна відображати ці прискорені та разючі зміни, стрімко наповнюючись новими і новими змістами? А тому давайте чесно визнаймо: якщо нам некомфортно від валу новітньої або чужоземної лексики, насправді ми в паніці не так від неї, як від самих життєвих змін, які спонукали появу цієї лексики. А може, ми просто старіємо та роздратовано сприймаємо нове? Може, пора купувати кнопковий телефон? :)

Отже, якщо відкинути ретроградство, то після появи нового англомовного науково-технічного терміну ми не можемо його ігнорувати та повинні так чи інакше брати на озброєння. Вибір очевидний: або відкидаємо термін і асимілюємо його (тобто заміняємо чимось нашим, уже відомим), або запозичуємо цей термін.

Першою природною – і почасти здоровою – реакцією є відкидання нового та чужого. Тому постановка питання «Навіщо нам нове та невідоме, коли його можна звести до старого та відомого?» цілком правильна – якщо тільки таке намагання об’єктивно виправдане та успішне. На жаль, це не завжди так; іноді йдеться про прогрес, якого не зупиниш, а тому загнати нові поняття в прокрустове ложе старих термінів – це поганий вихід. Якщо діяти за таким рецептом, то в нашій мові досі не було би слова комп’ютер і замість нього літературною нормою було би електронно-обчислювальна машина. До речі, слова електронний і машина теж запозичені, а тому не було би й їх – швидше щось на зразок швидка лічилка :)

Тому, з одного боку, надмірний захист рідної мови від іншомовного засмічення може призвести до застою. З іншого боку, не годиться й бездумно запозичувати кожен новий почутий англомовний термін, незалежно від його українських аналогів, і тим самим творити мовне сміття й безлад. Отже, в питанні запозичення англомовної лексики є два протилежні підходи: дати цій лексиці повну волю (тобто прийняти її в нашій мові без фонетичних змін або з мінімальними змінами) – або обмежити її масштаби з огляду на простоту, зручність і чистоту рідної мови. Для вирішення цієї дилеми слід застосовувати об’єктивний науковий (лінгвістичний і перекладознавчий) аналіз: чи справді ми можемо повноцінно замінити новий англомовний термін чимось, що вже існує в нашій мові? Якщо можемо, то відкиньмо іншомовний термін і замінімо його нашим звичним і «рідним»; якщо ж ні, то мабуть слід запозичати цей термін. Забігаючи далеко наперед з висновками, зазначимо, що реальні пропорції запозичення нового і його зведення до відомого старого складають, мабуть, 10:1.

 

  1. Лексичні запозичення з англійської: теорія

Тепер коротко про теорію перекладу. Серед конкретних (а їх мінімум 12) форм і методів відтворення іншомовних слів у перекладі згадаємо лише кілька: транскодування (транскрибування або транслітерацію), транспозицію, семантичну експлікацію та калькування (див., наприклад, [2]). Звужуючи викладення матеріалу до азів, можна стверджувати, що два базові прийоми перекладу іншомовної лексики такі:

(1) транскодування: startup = стартап;

(2) калькування: Mexican Gulf = Мексиканська затока, принтер = друкарка.

Звісно, що лексику далеко не завжди запозичують без усяких змін, як у наведеному вище прикладі (1); переважно її (принаймні частково) асимілюють, тобто, як мінімум, приводять до норм наголошування, фонетики та словотворення мови перекладу.

Коли ж ліпше використовувати транскодування, а коли калькування?

Почнемо із загальної перекладацької «тактики» відтворення іншомовної лексики. Головна мета перекладу – це за можливістю повна лексична еквівалентність оригіналу та перекладу, зокрема поступові пріоритети у відображенні семантики, стилістики, етимології, прагматики (зокрема конотацій) і екстралінгвальних компонент (зокрема алюзій) слова-оригіналу (див., наприклад, [2–4]).

Тепер коротке пояснення на прикладах.

  1. Немає жодної потреби транскрибувати англійське слово user як юзер, адже українське слово-відповідник користувач покриває фактично всі відтінки оригінального user, включно зі змістом і загалом нейтральним стилістичним забарвленням. Чи не єдиним можливим упущенням такого перекладу можуть бути хіба майже невловимі глузливі конотації слова юзер, які навряд чи можна передати відповідником користувач. Проте це не стільки недолік перекладу, скільки жартівливий витвір української молодіжної ІТ-спільноти. Принаймні авторові невідомі аналогічні конотації оригінального слова user в англійській мові. Отже, відповідність user = юзер фактично невиправдана в перекладознавчому плані; правильним перекладом буде user = користувач.
  2. Наступний приклад дещо складніший. Це переклад слова validation зі словника ІТ-термінів. Попри значну кількість значень цього слова в англійській мові (див., наприклад, онлайн-словник [5]), в ІТ-словнику його головні семантичні складові такі:

– контроль або перевірка правильності даних у базах і програмах, найперше на відповідність певним правилам, умовам, обмеженням тощо;

– процес оцінювання програми або її компонентів, зокрема якості, наприкінці розробки;

– підтвердження правильності вибору або обґрунтування значень параметрів.

У світлі сказаного найпростіша відповідність валідація = перевірка, що першою спадає на думку, не надто вдала. Validation – це не зовсім перевірка, бо останній термін надто загальний і, до того ж, зовсім не покриває значення підтвердження правильності. Зокрема, перевірка може стосуватися й різних за характером відносин між людьми, включаючи навіть юридичні аспекти (скажімо, перевірка справжності документів тощо). Водночас валідація стосується суто технічної перевірки. Ба більше, це ще вужча перевірка, яка типово націлена навіть не на апаратуру (про валідацію справності комп’ютера не йдеться), а лише на програмну складову або параметри.

Із українського синонімічного ряду перевірка, випробування, контроль, налагодження, огляд, розбір, дослідження, огляд, розгляд ми навряд чи доберемо гідного та однозначного відповідника ІТ-термінові validation. Зокрема, навіть слова випробування, контроль і налагодження грішать надмірною загальністю та покривають не всі відтінки оригіналу. Отже, аби не жертвувати всією наведеною множиною значень оригінального слова validation, нам залишається обрати переклад у формі транскрибування з елементами одомашнення: не validation = валідейшн, а validation = валідація, запозичивши це англійське слово в нашу мову.

До речі, «пуританам», які протестуватимуть проти валідація, валідний, валідність і навіть валідування (на позначення процесу, результатом якого є валідація), вартує нагадати слово інвалід (= invalid), яке давно вкоренилося в нашій мові та походить із німецької або французької.

 

Окрім порівняно простих «тактичних» перекладацьких міркувань, пов’язаних найперше з відтворенням усіх складових семантики оригінального англійського слова, слід звернути увагу також на загальніші, «стратегічні» міркування, пов’язані з тим, із якої та на яку мову відбувається переклад. Це теорія полісистеми [6], теорія норм перекладу [7], теорія skopos [8] і теоретичні міркування Л. Венуті [9]. Вони стверджують, що в перекладі з мов і культур найбільш відомих і розвинених країн на мови менших країн (наприклад, із англійської на українську мову) типово використовують стратегію очуження (форенізації або source-oriented strategy; наприклад метод транскрибування), а при зворотному перекладі (наприклад, із української на англійську мову) – стратегію одомашнення (доместикації або target-oriented strategy; наприклад метод калькування). Тут ми не претендуємо на докладні пояснення цих тенденцій, проте загалом вони цілком об’єктивні та зрозумілі. Наприклад, перекладач із менш популярної української на англійську мову навряд чи перейматиметься нашими мовними тонкощами, бо це менше потрібно кінцевому споживачеві перекладу – читачеві; тому переклад буде одомашненим, добре зрозумілим англомовній людині. І навпаки, перекладач всесвітньовідомого англійського тексту на українську мову намагатиметься донести читачеві побільше оригінальних мовних тонкощів, пояснити гру англійських слів в оригіналі тощо, тим самим очужуючи переклад.

У світлі цих об’єктивних обставин нам не слід аж надто критично перейматися побоюванням чужого, англомовного серед українців. Щоправда, автор кілька разів чув думку про те, що захист української мови від «надмірного» впливу технічної англійської – це така ж актуальна задача, як і її захист од імперського спруту – російської мови. Але дуже важко погодитися з такою думкою.

По-перше, з точки зору перекладознавства та згаданої вище теорії skopos пробувати протистояти помірній «англіфікації» української мови антинауково та навіть нерозумно. Допустити вплив англійської на українську мову – це просто тверезо визнати місце мови та культури України в світі. Навіть друга світова мова, іспанська, та така потужна мова як французька зараз відчувають натиск англійської. Це, до речі, неабияк зачіпає багатьох французів, чия мова в прадавні часи мала вкрай сильний вплив на формування сучасної англійської. І як їм дожити до часів, коли все стало навпаки?.. Однак такі реалії. То чому ж тоді ми повинні «ображатися» на вплив англійської?!

По-друге, «англіфікація» нашої мови в плані її наслідків – це далеко не русифікація нації. Навіть якщо значний відсоток українців буде дуже добре знати англійську (хоча би так, як її пересічно знають у Європі, – до чого нам наразі доволі далеко) і зловживатиме англіцизмами, це не означатиме, що слідом на нашу землю ступить чобіт гіпотетичного «англосаксонського загарбника», який обізве нашу територію «ісконна англійскай», заборонятиме українську мову та винищуватиме тих українців, хто відмовиться визнавати себе частиною «єдінарота» з британцями чи американцями. До речі, масове використання англомовного сленгу російською молодіжною ІТ-спільнотою аж ніяк не означає, що більшість із цих росіян перестають бути переконаними імперцями. А тому не треба бавитися в теорію змов із «англомовною загрозою». Ліпше зосередитися на аж занадто реальних загрозах нашій мові, державі та народу з протилежного боку.

Ще одне «до речі». Ті ж росіяни зовсім не соромляться масово запозичати українську слов’янську лексику, видаючи її за «ісконна русскую». Вона в них набуває або старовинного (на зразок слова око; але без згадки про українське походження), або іронічного чи саркастичного (на зразок слова брехня) відтінків. Свого часу автор здивувався з велетенської кількості запозичених українських слів в одному з російських перекладів роману Дж. Толкіна «Володар перснів». Мова йшла про епізоди з життя гобітів у Ширі, а українська лексика стилістично посилювала сатиричний опис простакуватих, дурникуватих і самозадоволених гобітів, аналогічних до гротескних шароварних «хохлів», що наминають галушки з борщем. Ті обмежені гобіти навіть не підозрювали, які страшні небезпеки світу ходили поруч… Повірте, що ці художні прийоми працюють. І ніхто з росіян-поборників чистоти російської мови не протестував, що не всі з цих українізмів включені до якогось там багатотомного російського словника і що таке масове вживання українізмів сприятиме українізації росії! Як це не схоже на наших поборників «незайманості рідної мови», для яких прагнення до застою та консервації мови, що з часом призведуть до її вбогості, – це боротьба за «чистоту»! То якщо росіяни не бояться запозичень із англійської та навіть української, чому ж ми повинні боятися запозичень із англійської?

 

  1. Неологізми та сленг

Звісно, що прості маси українських ІТ-спеціалістів не надто переймаються тонкощами перекладознавства. Та й саме перекладознавство у своїй нормотворчій і регулювальній діяльності часто не встигає за бурхливим прогресом переважно англомовної ІТ-галузі. Як результат, англомовні запозичення, особливо в середовищі молодих ІТ-вців, стають навіть не надмірними, а просто гротескними й перетворюються на своєрідну епідемію. Маємо справу з т. зв. ІТ-сленгом.

Пояснимо термін сленг (= жаргон, професіональне мовлення; автор гаряче відстоював би вимову сленґ, якби тільки «поїзд давно не пішов»). Сленговий словник має такі особливості:

(а) використовується окремими (не надто широкими!) соціальними або віковими групами (наприклад, низовим і/або молодіжним прошарком ІТ-вців); іноді сленг використовують для підкреслення своєрідності, «іншості» групи або навіть для відштовхування сторонніх осіб чи непрофесіоналів;

(б) стосується неофіційного, розмовного або й пониженого регістру;

(в) відхиляється від прийнятих літературних норм;

(г) часто має емоційне забарвлення.

Набагато простіше доповнити це «розумне» пояснення на прикладах. Сленг – це коли без жодних потреби а чи логічних виправдань уживають слово юзер замість користувач, спейс замість простір, імпрувмент замість удосконалення, таск замість завдання (задача), фіча замість ознака (особливість, риса) і т. ін. Доходить навіть до появи абсолютно надмірних «англоподібних» дієслів на зразок билдити, замість будувати (збирати) тощо. У цьому плані зауважмо, що наша мова особливо протестує проти запозичень іншомовних дієслів, а тому до дієслівних неологізмів слід ставитися з особливою пересторогою і вводити їх лише за крайньої потреби.

До речі, саме слово сленг – це теж частково «сленг» :) На жаль, короткого та повноеквівалентного україномовного відповідника англійського слова slang (буквально «говірка, притаманна вузьким соціальним або професійним групам») фактично нема, а його офіційніший варіант соціолект теж запозичений з англійської мови.

 

Часто терміну «сленг» замало, аби належно оцінити нове або запозичене слово. Потрібні й інші мовознавчі терміни. От візьмемо всім відоме слово дедлайн, яке означає крайній термін, крайню дату або крайню межу. А ще колеги нагадали авторові про наше давнє слово реченець. З одного боку, можна нарікати, що українські аналоги довші або призабуті більшістю людей, або що крайній термін не такий категоричний, дисциплінуючий і навіть «страшнуватий», як дедлайн, – особливо якщо згадати його суворе походження [10]. З іншого боку, крайній термін або реченець справді видаються прекрасними замінниками дедлайну, а тому нагальної потреби в уведенні останнього в українську мову не видно. Отже, це претендент на кваліфікування як сленг.

Але в практичній кваліфікації слова дедлайн, як і будь-якого іншого запозиченого слова, мабуть, вирішальним моментом є частота його вживання в мові, його поширеність серед різних верств населення, а також формальне включення слова до офіційних багатотомних словників. І останнє, до речі, мало би залежати від перших двох факторів. А якщо, попри широке вживання деякого слова, укладачі згаданих словників не надто зграбні та не надто своєчасно реагують на його поширеність? Наприклад, якщо слова дедлайн немає у відомому багатотомному академічному тлумачному «Словникові української мови» (СУМ) [11]? Тоді жива мова все-одно переможе таку неспроможність і слово реально існуватиме в мові, незалежно від бажань і зусиль (або відсутності зусиль) мовних спеціалістів. Хочемо ми того чи ні, проте пошуковик Google видає біля 3.5 млн. джерел згадок слова дедлайн *. Звісно, маленький, але суворий чиновник при владних повноваженнях, якому особисто не подобається це слово, може зупинити і навіть адміністративно покарати Вас за цей «сленг» у шкільному творі або дипломі. Проте навряд чи він матиме достатньо влади, аби зупинити поширення цього слова.

Отже, слово дедлайн, мабуть, слугує непоганим прикладом нової лексичної одиниці – «неологізму». Неологізм – це слово, яке вже побутує в мові, проте все ще перебуває в процесі входження в загальне використання і досі формально не включене до загальновживаної мови – так би мовити, не «освячене» мовознавцями. На кожен із таких неологізмів чекає непроста перевірка часом: колись вони або кануть у лету, або таки ввійдуть до базового словника нашої мови.

Розглянемо ще один приклад: framework = фреймворк – інфраструктура або комплекс програмних рішень для полегшення розробки програмного забезпечення, тобто набір інструментів, бібліотек, шаблонів, правил тощо як основа цієї розробки. Онлайн-словники пропонують різноманітні українські відповідники слова framework: кістяк, обрамник, каркас, платформа, структура, інфраструктура, каркасна бібліотека або правила, не уточнюючи, який саме варіант краще обрати. Не забираючи зайвий час у читача, автор може лише запевнити, що кожен із цих численних відповідників можна дуже докладно і серйозно розкритикувати. Наприклад, термін інфраструктура надто загальний і неоднозначний, платформа не породить нічого, крім плутанини, і т. ін. Навіть таке, здавалося би, рідкісне слово як кістяк перевантажене змістом: відоме ще одне значення слова кістяк (або скелет) – це основа, базова структура програми, що містить мінімальний код, потрібний для її запуску та виконання.

І це ще не всі аргументи. Для вузькоспеціалізованого терміну головне – це його повна функціональність і однозначність, які гарантують, що кожен добре зрозуміє, що Ви маєте на увазі. Але цього не станеться, якщо одна людина, думаючи про framework, говоритиме про інфраструктуру, інша – про каркас, а третя – про обрамник. Термін потрібен для повного порозуміння в колективі, для роботи, тут і зараз – і без довгих очікувань, допоки прийде лінгвіст, подарує нам однозначний український еквівалент і включить його в СУМ. А він і не поспішатиме прийти: на взаємне порозуміння філологів-авторитетів і ІТ-професіоналів можуть піти десятиліття. Тому найпростіший практичний вихід – це використати транскрипцію фреймворк і забути про проблему. До речі, Google дає понад 2 млн. посилань на це слово. І хоча значна їхня частина, мабуть, стосується аналогічного за написанням російського терміну, ці серйозні дані засвідчують, що неологізм фреймворк має повне право на існування та повсякденне використання.

 

Отже, не претендуючи на непогрішимість, автор би рекомендував не боятися наслідків і сміливо вживати, наприклад, такі слова:

бекенд, блютуз, бравзер, віджет, ґаджет, драйвер, інсталювати, інтерфейс, клік, компілятор, курсор, лоґ, медіа, модем, нативний, піксель, пінґувати, плагін, плейлист, принтер, репозиторій, скрипт, софт, спам, стек, утиліта, файєрвол, фронтенд та ін.

Ви або не підберете їм повноеквівалентних, притомних і стислих україномовних аналогів, або ці аналоги безнадійно застріли. Так, слово друкарка як попередник принтера програє йому за кількістю згадок в Інтернеті в 700 разів (!). Пахне нафталіном і від розлогішого перекладу printer = пристрій друку. Почувши останній термін, автор одразу згадує свою юність, яка була так давно, що соромно сказати, коли саме :)

Мабуть, із більшими пересторогами та менш сміливо можна пробувати брати на озброєння терміни на зразок десктоп (робочий стіл або настільний комп’ютер), дефолт (типові, стандартні параметри за промовчуванням), імейл (електронний лист), кодер (програміст; часто в поблажливому, зверхньому або глузливому значенні), лінк (гіперпосилання), патч (оновлення, скероване на виправлення помилок і вузьких місць), реліз (факт виходу фінальної версії програми або самі її наповнення чи вигляд), скріншот (знімок екрану).

Нарешті, нині видається, що нема достатніх виправдань введення в нашу мову таких слів як апґрейд і апдейт (оновлення, модернізація), баґ (помилка, збій), бекап (резервне копіювання), глюк (недогляд, тривіальний дефект або недоробка програми; галюцинація), девайс (пристрій), деплоймент (розгортання програми на сервері), еквіпмент (устаткування, апаратура), краш (збій, поламка, зупинка програми), лейбл (мітка, ярлик), овертайм (понаднормова робота), овпенсорс (відкрите джерело), промпт (інструкція, запит або підказка, залежно від контексту), софт-скіли (м’які навички), тулбар (панель інструментів), фідбек (зворотній зв’язок або відгук), фолдер (папка, тека). Мабуть, це таки сленгові слова, хоча деякі з них подобаються авторові :)

Якщо ж будете заперечувати епітет «сленг», то спершу авторитетно доведіть, що наведені в дужках українські аналоги не покривають усіх тонкощів значення запозичень із англійської. Так, хтось принциповий скаже: «Але ж деякі з наведених «українських» аналогів насправді не українські, а теж запозичені. Тут згода, проте це нічого не змінює. Адже замінити одні запозичені терміни на інші, новіші, але аналогічні за змістом, – це часто надмір. Цей прийом може спрацювати або ні. Інша справа, якщо деякі зі згаданих слів (наприклад, фідбек або докер) об’єктивно виявляться такими «липучими», що з часом їхня частота вживання в мові все ж значно зросте, попри бурчання автора. Тоді ми станемо свідками відмирання старих українських термінів і їхньої заміни на неологізми англомовного походження.

Нарешті, як було згадано вище, частини мови, відмінні від іменників, приживаються в нашій мові порядно важче. Тому дуже уважно ставтеся до дієслів або прикметників англомовного походження. До прикладу, важко виправдати вживання слів фрішний (вільний від оплати), делітнути (видалити), сейвити (зберігати), скіпнути (перегорнути, пропустити, зігнорувати), тегнути (відмітити), фіксити (виправляти помилки), чекнути (перевірити). Крім дивакуватого звучання таких слів, торкнемося лише єдиної супутньої проблеми. Відомо, що більшість дієслів бувають двох видів: недоконаного (наприклад, виправляти, зберігати) та доконаного (наприклад, виправити, зберегти). Для запозичених дієслів творення видів – це мовні експерименти, від яких, щиро кажучи, дух забиває. От сейвити та фіксити – це недоконаний, а делітнути та скіпнути – доконаний вид. То як утворити недоконаний вид, наприклад, від делітнути та скіпнути? Делітити та скіпити? От так зачепіть щось одне – і вся мовна система посиплеться…

Звісно, автор не може і не хоче забороняти людині вживати слова, які їй подобаються. Це як побачив чоловік над дверима в знайомого підкову та й каже миролюбно: «Ти ж науковець! Невже віриш, що ця підкова принесе тобі щастя?» А той відповідає: «Звісно, не вірю! Я ж науковець! Проте я чув, що вона приносить щастя, незалежно від того, віриш у це чи ні». Отже, якщо Вам таки подобається сленг, то вживайте його, але принаймні усвідомлюйте, що Ви псуєте рідну мову, і будьте готовими до можливого негативного ставлення строгіших і поважніших людей до цього.

 

  1. Актуальні проблеми українського перекладу англомовної лексики

Торкнемося тепер тих поточних проблем українського мовознавства та перекладознавства, які стосуються англомовних запозичень. Чи не найперша з них – це невідповідність академічних українських словників сучасним викликам. Так, уже згаданий СУМ [11] украй серйозно застарів у плані науково-технічної і загалом нової лексики. Марно сподіватися знайти в ньому всім відомі слова, зокрема з ІТ-галузі, на зразок біткойн, блекаут (ліпше би блекавт), блог (ліпше би блоґ), валідація, гендерний, девелопер, дедлайн, дистанційка, кешбек, кіборг, криптовалюта, локдаун (ліпше би локдавн), месенджер, моніторинг, наукометричний, нейромережа, ноутбук (ліпше би новтбук), парсинґ, пошуковик, роутер (ліпше би рутер), самоізоляція, сервер, стартап, тренд, тролінг (ліпше би тролінґ), файл, фейк, фішинґ, хакер, чип (тільки не чіп, як кажуть росіяни, бо слово-оригінал chip істотно відмінне за звучанням від cheap або cheep).

Автор просить дозволу зупинити на цьому довжелезний перелік (запозичених або ні) неологізмів, які не входять до СУМ, хоча протягом останніх десятиліть їх уживають мільйони українців. Висловлю також сумнів у тому, що всі ці слова та терміни можна обізвати «сленгом» (див. подане вище означення цього терміну). Аби додати безнадії, майже всі з цих слів підкреслює червоним кольором «напів-українізований» текстовий редактор Word. До того ж, на відміну від англійської або російської, принаймні ті версії Word, що доступні авторові, досі не мають перевірки синтаксису для української мови, а тому написання на зразок він пішла «проходить»…

Щоправда, в СУМ таки присутні деякі порівняно нові слова на зразок активація, багатошаровий, веб-сторінка, монітор, нейробіоніка, онлайновий, сайт та ін. Проте узагальнюючи та трохи перебільшуючи, автор скаже спересердя, що актуальність лексики СУМ значною мірою залишилася на рівні епох Т. Шевченка та І. Франка. На превеликий жаль, СУМ на сьогодні видається замороженим проектом, праця над яким в постколоніальній Україні призупинена через різні обставини (зараз, наприклад, через війну з росією). Ось чому посилання на джерело [11] як на «третейського суддю» в питанні вживання тих чи інших термінів, на жаль, неактуальне. Іншими словами, у нас фактично відсутній сучасний «мовний закон», який би регулював українську лексику. А тому диктовані боротьбою за «чистоту мови» спроби силовими методами обмежити норми української мови лише лексиконом, присутнім у СУМ, нагадуватимуть мракобісся, що не враховує жодних сучасних реалій.

А порожнечу, пов’язану з відсутністю по-справжньому авторитетних і сучасних словникових джерел, тим часом заповнюють чиновники «при філологічній та перекладацькій владі», відсутність достатніх знань у предметній області, а іноді навіть брак логіки та мовного смаку в яких досить часто супроводжується категоричністю. От недавно автор почув від колег, що якесь «авторитетне джерело» пропонує «заборонити» термін програмний застосунок як синонім програмного додатку (= application): натомість, мовляв, слід уживати програмне застосування. Хоча автор не вважає себе поважним авторитетом, але таки висловиться: невже не зрозуміло, що слово застосування в цьому контексті невдале і насправді описує процес, дію?! Це ж так просто: малювання та малюнок, застосування та застосунок! Якщо войовничі невігласи не відчувають відмінності між процесом (дією) та результатом цієї дії, то наведемо ще кілька – можливо зайвих для решти людей – прикладів: розроблення та розробка, перевіряння та перевірка, модифікування та модифікація, транскрибування та транскрипція, валідування та валідація.

 

Зрештою, про які стандартизацію та якісну розробку українських відповідників англомовної ІТ-термінології йде мова, якщо в нас навіть англомовний переклад українських прізвищ не стандартизовано і він постійно «пливе» на догоду все нових і нових «мовних спеціалістів», затверджених державою?! Автор має знайомих чоловіка та дружину зі звичним українським прізвищем Заяць, у закордонних паспортах яких фігурували різні прізвища (Zayats і Zaiats), породжені правилами транскрибування різних часів, так що при спробі поселитися разом у готелі на нещасне подружжя очікували підозри та німе засудження…

А от ім’я Марія чиновники під впливом «спеціалістів-філологів» передають англійською як Mariya, замість очевидного Maria. Загалом не страшно, але невже ці чиновники ніколи не чули, як в англійській вимовляють прикінцеве буквосполучення «–ia» та, зокрема, ім’я Maria або топонім California? І що ця вимова не надто відмінна від нашої вимови Марія або Каліфорнія? Тоді навіщо додаткова літера «y» в англійській транскрипції Mariya? Аби зайвий раз підкреслити, що людина є українкою, в нас все інакше, а наше ім’я Марія не має нічого спільного із давнім Maria?

Або навіщо перекладати англійською українські відмінкові закінчення в назвах наших вулиць на зразок Tarnavskoho Street (тим більше Tarnavskogo Street із додатковою некоректністю), замість простого Tarnavskyi Street (чи Tarnavskyy, Tarnavskii, …)? Аби після відвідування Львова іноземець повернувся додому переконаним, що прізвище цієї історичної персони насправді має вигляд Tarnavskoho? Ці приклади яскраво ілюструють, скільки в нас невирішених проблем перекладу.

 

Проте автор продовжить цей перелік, перейшовши до актуальніших для нас питань транскодування в інший бік – з англійської на українську. Згідно з тривалими традиціями, в запозиченні іншомовних слів українська мова в основному послуговується транскрибуванням (відтворенням оригінальної фонетики), а не транслітеруванням (відтворенням написання). Водночас, у російському перекладі істотніша роль транслітерування. А що ж маємо на практиці?

Добре хоч, що в нашій мові нарешті набуває популярності коректно транскрибований відповідник Айнштайн прізвища німецького генія Einstein, поступово витісняючи варіант Ейнштейн, навіяний російською транслітерацією. Проте на ІТ-ниві оптимізму переважно менше. Візьмемо лише популярну пару відповідників router = роутер (хоча ліпше, мабуть, маршрутизатор). Це транслітерація, а не транскрипція, бо тоді було би рутер. Але навіщо?

У транскрибуванні слід послуговуватися рідною українською фонетикою. В нашій мові, як і в білоруській, є три різновиди звуку «в»: короткий і оглушений (близький до «ф», як у російському слові любовь), середній «в» і сильний «в», який близький до англійського звуку «w» (наприклад, у слові вміти). Стає зрозумілішим відоме явище чергування літер «у» і «в» в українській мові: адже між першими звуками «w» і «у» відповідно в словах вміти та уміти відмінність доволі слабка. Ситуація помітно інша в російській мові, де є лише перші два різновиди звуку «в». За відсутності аналога звуку «w» росіяни мусять відтворювати, наприклад, слово William за допомогою звуку «у»: Уильям. Але ж нам це не потрібно і відповідником William мав би бути Вільям, а не Уільям, якого часто зустрінеш в Інтернеті! Тут стирчать вуха російської – як і в прикладах account = акаунт або notebook = ноутбук (правильніше акавнт, новтбук). Навіть СУМ пропонує варіант ноутбук, мабуть, через «усталені традиції перекладу», які іноді означають фактичний вплив або неявне посередництво російського транскодування. Без нашого усвідомлення тінь «старшого брата», точніше колишнього господаря-імперіаліста, наздоганяє нас навіть у такій, здавалося би, незалежній сфері як англо-український переклад: у цій царині ми далі слухняно плетемося в фарватері російських традицій перекладу. До речі, вже від кількох студентів я почув жахливу українську транскрипцію на зразок search = сьорч, хоча насправді вона ближча до серч. Зрештою, уважно послухайте звуковий оригінал, особливо британський варіант вимови. Отже, це наслідок популярної російської транскрипції з «ё» (bird, girl, search тощо), яка чужа нашій фонетиці.

 

Недостатньо «узаконеними» та усталеними є й інші норми транскрибування. Прикладом слугує хоча би стандартне буквосполучення «-ing»: pooling = пулінг, пулинг, пулінґ чи пулинґ? Автор однозначно відстоював би «ґ» у відтворенні англійського звуку «g», оскільки вони фонетично найближчі. Проте цьому заважає рідкісний характер літери «ґ» у нашій мові й тому певна «недовіра» до неї, а також знову перекладацькі традиції.

У попередньому прикладі ми торкнулися ще одної проблеми: відтворення англійського «i». Навіть просте порівняння пар слів на зразок fit і feet, slip і sleep або still і steel засвідчує, що український звук «и» фонетично ближчий до англійського «i», аніж український звук «і». Відповідно, найліпшою мала би бути відповідність –ing = -инґ. Проте «тривалі традиції транскрибування» часто підштовхують до варіанту «–інг». Практичні приклади пригадаєте самі.

Принаймні деякі з причин знову пов’язані з непрямим російським впливом на англо-український переклад. Справді, дослідження показують: звук «и» в нашій мові доволі частий; його частота вживання навіть дещо переважає частоту звуку «і» (fі/fu ≈ 0.9). Непрямим наслідком цього є епізодична поява звуку «и» в українських транскрипціях іншомовних слів на зразок Mexico = Мексика або Argentina = Аргентина. Проте загалом практика англо-українського перекладу далеко не відповідає відносній популярності звуку «и» в нашій мові, зокрема й у разі відтворення суфіксу «ing». У російській же мові звук «и» у 3.5 рази рідкісніший, аніж в українській (для російської маємо fі/fu ≈ 3.5), а тому його рідко використовують у транскодуванні. Ось де один із коренів такої рідкісної появи прикінцевого «-инґ» у наших словах, запозичених із англійської…

 

Звісно, ми з нетерпінням очікуємо на вирішення всіх згаданих і не згаданих нами перекладознавчих дискусій і на появу надійних, мало не юридичних дороговказів щодо вживання запозиченої лексики в нашій галузі. Та як казав класик: «Коли ми діждемося Вашінгтона з новим і праведним законом?» До речі, навіть тут можна побурчати про сучасніший варіант «Вошинґтон»… Можемо лише констатувати, що вироблення мовних і перекладацьких стандартів, які йтимуть у ногу з часом, – це один із багатьох важливих аспектів розбудови Української держави.

Проте навряд чи це нам подарують тільки перекладо- та мовознавці. Автор, який має 20-літній досвід праці мовним редактором журналу зі списку Web of Science і жваво цікавиться мовою та перекладом, глибоко переконаний, що дати термінологію ІТ-галузі виключно на відкуп філологам, які не знатимуться на предметній області, – це шлях у нікуди. Насправді ця важка та не надто вдячна в фінансовому плані праця повинна лягти на плечі колективів, у яких тісно контактуватимуть і високопрофесійні ІТ-вці, і висококваліфіковані мовники. Потрібне й державне стимулювання цієї праці, адже мова таки має значення – і це дуже добре розуміє російська держава, яка вкладає шалені кошти в популяризацію своїх мови та культури в усьому світі та нині, як і сотні років тому, не гребує заборонами всього українського [12].

 

  1. Деякі практичні поради

Наведемо кілька корисних правил і порад щодо написання та поводження із запозиченою та англомовною лексикою. Зупинимося лише на помилках, на які автор часто наштовхувався.

Часто запозичені слова-іменники пояснюють інші іменники або уточнюють їхні властивості, тобто виконують граматичну роль прикметників. Проте прикметникові форми запозичених слів рідко коли існують: не будемо ж ми плодити прикметники на зразок чатовий (від слова чат) або вебовий (від слова веб). У такому разі формують іменникові конструкції, які прийнято писати через дефіс: бекенд-архітектура, веб-додаток, веб-платформа, веб-технології, онлайн-заняття (порівн. із можливим онлайнове заняття), офлайн-система (порівн. із офлайнове заняття), чат-бот. Урешті, так само поступають із іншими схожими іменниковими конструкціями: роман-епопея, фур’є-перетворення (або перетворення Фур’є) тощо.

Не всі англійські слова потребують обов’язкового українського перекладу. Основний виняток – це т. зв. власні назви (наприклад, англомовні назви програмних продуктів, ІТ-фірм тощо), а також англомовні абревіатури (наприклад, API, CPU, GPU, HTML, LAN, RAM, ROM, SEO, USB, Wi-Fi). У науково-технічній літературі, на відміну від художньої літератури, їх практично ніколи не перекладають, а подають в оригінальному вигляді. Отже, англомовні власні назви в українському тексті слід залишити як в оригіналі, що переважно передбачає написання з великих літер: архітектура Zero Trust, бібліотека LangChain, ігровий рушій Unity, метрики Web Vitals, сервіс GCP, фреймворк Flutter тощо.

Згадані вище правила написання іменникових конструкцій через дефіс повністю стосуються й англійських абревіатур: 3D-друк, BLE-позиціонування, FPV-дрон, JVM-сумісна віртуальна машина, pdf-документ, SQL-запити, VR-технології (або технології VR). Але іменникових конструкцій бажано уникати за найменшої змоги підшукати їм альтернативу: наприклад, інтерфейс API (а не API-інтерфейс), мережі P2P (а не P2P-мережі).

Ще одна практична порада, яка особливо стосується коротких документів, їхніх заголовків або назв дипломних робіт: якщо Ви вживаєте англомовні власні назви або абревіатури, які не є загальновідомими, то обов’язково поясніть їх, додавши перед ними узагальнюючу українську назву класу, категорії чи групи цих об’єктів. Це т. зв. метод перекладацької експлікації. Наприклад, «вдосконалення технології SSR» (але не «вдосконалення SSR»), «використання бібліотеки (платформи) TensorFlow» (але не «використання TensorFlow») тощо.

Згадавши про написання з великої літери, наголосимо, що навіть у заголовках немає жодної потреби писати перші літери всіх українських слів з великої літери: має бути «Літературний огляд», «Використане програмне забезпечення», але аж ніяк не «Літературний Огляд», «Використане Програмне Забезпечення»! Очевидними винятками є лише власні назви: «Вибір оптимального маршруту у Львові». Таке написання слів із великої літери в українських заголовках студенти ІТ-спеціальностей часто бездумно копіюють із правил англійської мови для заголовків, ігноруючи той факт, що вони прямо суперечать правилам нашої мови.

 

  1. Кілька додаткових прикладів

Завершимо наш екскурс у проблематику відтворення англомовних термінів ІТ-галузі кількома повчальними подальшими прикладами на тематику опрацювання природної мови, яка близька авторові. Якщо читачеві нецікаво, то цю частину статті можна пропустити.

 

7.1. «Природний текст»

Англомовний термін natural text (або більш розлого natural-language text) пов’язаний із термінами natural language, natural language processing тощо. Natural language = природна мова та natural language processing = опрацювання природної мови – це загальноприйняті пари відповідників, що не викликають жодних сумнівів. Похідний же термін natural text = природний текст – це скорочений і загальноприйнятий варіант буквального, але порядно довшого «усний або письмовий текст, викладений природною мовою». Проте авторові довелося зіштовхнутися із твердженням, що це сленг (бо рідко зустрічається), а термін природний текст із недостатньо прозорим значенням вартувало би замінити на змістовний текст.

Проте ця альтернатива вкрай невдала:

1) суть терміну природна мова не тільки і не стільки в наявності чи відсутності змісту, а у відмінності від штучних мов або від рандомних послідовностей символів (рандомних текстів – див. нижче);

2) природні тексти відрізняються від рандомних не тільки змістом (наявністю семантики), а ще синтаксисом, прагматикою та ін.;

3) природний текст, написаний (даруйте) не надто освіченою та розумною людиною, може виявитися беззмістовним або принаймні містити значні неузгодження змісту або протиріччя. Проте це все-таки природний текст – хоча не змістовний текст;

4) хоча це й не вирішальний аспект, але варіант змістовний текст значно, навіть абсолютно програє варіантові природний текст за частотою вживання, особливо якщо її уточнити контекстом відповідної тематики.

Отже, маємо вдалу ілюстрацію того, як навіть хороший мовник із найкращими намірами може спотворити зміст англомовного терміну, не знаючи добре предметної області. Нарешті, як і деінде, у відтворенні англомовних термінів слід застосовувати системний підхід: було би непослідовно перекладати natural language = природна мова, але natural text = змістовний текст. Важко виправдати епітет «сленг» на адресу терміну природний текст. Тут немає ні розмовного стилю, ні емоцій, ні формального відхилення обох слів-складників від літературних норм.

 

7.2. «Рандомний», «рандомний текст», «рандомна модель»

Наступні переклади, які ми аналізуємо, – це random = рандомний, random text = рандомний текст і random model = рандомна модель. Основним інгредієнтом рандомних моделей і текстів є random number generator = рандомний генератор (але не випадковий генератор!) або генератор випадкових чисел. Останньому термінові слід надавати перевагу завдяки «українськості», усталеному характерові, прозорості змісту та повній відповідності оригіналові.

Буквальне означення англійського слова random таке [5, 13]: «happening, done, or chosen by chance rather than according to a plan». Важливо, що семантика цього слова відмінна від семантики схожих англійських слів accidental, casual, incidental, by-chance, contingent тощо. Ще важливіше, що базовий зміст і конотації слова random відмінні від того, що стосується типових синонімів слова random, які пропонує словник [14]: arbitrary, erratic, aimless, scattered. Звернімо увагу й на те, що серед найближчих еквівалентів чи синонімів слова random [14] немає слів-аналогів accidental, найперше значення якого – це випадковий.

В українському перекладі random головними лексичними значеннями є породжений жеребом (жеребкуванням), зроблений або обраний навгад (навмання), випадковий, безсистемний, нерегулярний, довільний, непередбачуваний тощо. Але головна семантична компонента пов’язана з рандомним генератором, тобто фактично з жеребом у математичному розумінні.

Автор чув думку про те, що слова рандомний, мовляв, немає в українській мові – адже воно відсутнє в СУМ – а тому слід перекладати random = випадковий. Проте вище вже було згадано «цінність» аргументу, пов’язаного з відсутністю лексики в цьому словнику: там немає не тільки сотень, якщо не тисяч неологізмів із ІТ-галузі, але й деяких базових словникових одиниць, що увійшли в широку мовну практику за останні десятиліття.

Інший, теж оманливий, аргумент на користь терміну випадковий текст породжений порівнянням із польською мовою, де основним відповідником random text є losowy tekst. Мовляв, якщо наші сусіди підібрали «щиро польський» відповідник до random text, то й нам гріх чинити інакше. В цій аналогії не враховано ключового моменту. Справа в тому, що в цьому конкретному перекладі польській мові просто «пощастило»: зміст польського слова losowy має істотно ближчий стосунок до семантично найважливішої складової жереб оригінального слова random (жеребкувати = ciągnąć losy), аніж значення слова випадковий в українській. Відповідно, в нас аналогом цього польського перекладу був би хіба відповідник жеребкований текст, але він мовно невдалий: немає українського прикметника, який був би прямим аналогом польського losowy. З іншого боку, поляки таки цілком слушно не обрали варіант przypadkowy tekst, який був би найближчим аналогом гіпотетичного українського відповідника випадковий текст.

Отже, «найочевидніший» відповідник випадковий не охоплює найпринциповішої семантичної складової оригіналу: «породжений генератором випадкових чисел або жеребом». Взагалі, термін випадковий у деяких контекстах доволі «слизький» і наводить на хибне розуміння. Особливо це помітно у фразах на зразок випадковий текст (що це – «текст, написаний кимось випадково»?) або випадкова модель («модель, створена кимось випадково», на зразок «сліпого мату» в шахах?). До речі, великі мовні моделі «рандомні» за природою, проте далеко не «випадкові». Проте ці тонкощі може відчути лише вузький спеціаліст. Отже, терміни випадкове число або випадкова змінна вдалі або принаймні всім зрозумілі завдяки тривалому вживанню в математиці, хоча ніщо не заважає говорити рандомне число та рандомна змінна. Проте терміни випадковий текст і випадкова модель відводять убік від розуміння відповідних понять.

Маленький повчальний приклад. Уявімо, що ми таки обрали переклад random = випадковий. А тепер спробуймо виконати зворотній переклад одержаного україномовного тексту. Автор майже гарантує, що цей гіпотетичний переклад англійською міститиме плутанину – неправильну відповідність випадковий = accidental. Для уникнення цієї помилки потрібен хіба перекладач із української на англійську мову з винятково добротними знаннями вузькопрофільної лексики і термінології в галузі опрацювання природної мови, який здогадається, що насправді за контекстом має бути випадковий = random! Іншими словами, відповідність random = випадковий – це класичний приклад «оманливого помічника перекладача», на зразок некоректного, але «очевидного» перекладу control = контроль. Насправді слово control – це в першу чергу керування або управління, а вже потім – контроль.

Отже, виходячи з реалій, важко підібрати стислий «щиро український» відповідник оригінального прикметника random у формі єдиного слова, яке охоплювало би все семантичне поле слова random. З іншого боку, перехід до парафраз або семантичної експлікації на зразок «породжений жеребом» або «породжений генератором випадкових чисел» видається непрактичним.

Ще одне перекладознавче міркування на користь єдиного «семантичного гнізда» рандомний стосується вже згаданої системності перекладу. Якісні українські відповідники термінів комп’ютерної лінгвістики на кшталт random text, random model, randomization, randomize, randomized (тобто рандомний текст, рандомна модель, рандомізація, рандомізувати, рандомізований) повинні формувати систему взаємно пов’язаних понять, а не виявлятися щоразу іншими, випадково підібраними, так що й не здогадаєшся про їхній прямий зв’язок.

Повернімося тепер до питання про «існування» слова рандомний. Звернімо увагу на те, що кількість відгуків у пошуковику Google на відоме слово диджиталізація складає 40 тис., тоді як на слово рандомний – 100 тис. І це при тому, що останній термін має помітно вужчу сферу використання, яка майже виключно зводиться до вузькопрофільної наукової літератури, а тому кількість відгуків на термін рандомний мала би бути не більшою, а меншою за умови однакової популярності зі словом диджиталізація! Звісно, 100 тис. посилань на рандомний – це ще не 3.5 млн. посилань на дедлайн (див. вище), але ж і сфера використання «повсякденного» слова дедлайн незмірно ширша, ніж слова рандомний! На додаток, онлайн-словники та Google-перекладач теж допускають вживання слів рандомний і рандомный відповідно в українській і російській мовах, хай навіть частотність їхніх синонімів випадковий і случайный кількісно переважає. Отже, слово рандомний вже існує в нашій мові як неологізм, попри бажання, небажання чи заборони.

До речі, слово рандомний – це далеко не слово диджиталізація, яке справді легко замінити, залежно від контексту, на «українські» (насправді арабського походження) слова цифровізація або оцифровування, фактично без жодних втрат для семантики та конотацій. І все-одно: хто нині назве слово диджиталізація сленгом без деякого ризику видатися ретроградом?! І про що взагалі суперечка? Про недовіру до недавно запозиченого і дещо точнішого англійського терміну на користь дуже давно запозиченого з арабської, але, як на те пішло, менш точного терміну? Порівняйте лишень англійські слова figure і number для позначення цифр зі словом digit. А якщо так, то в жартівливому плані можна запропонувати войовничим чиновникам перемістити передній край боротьби за чистоту рідної мови із гніздового терміну рандомний на улюблений термін Адміністрації Президента диджиталізація :)

Додатковим аргументом на користь слова рандомний є включення аналогів слів рандомний, рандомізований, рандомізація до словників польської (randomowy, randomizowany, randomizacja), російської та багатьох інших слов’янських мов. Узагалі можна зауважити вищу, порівняно з українською, «терпимість» тої ж польської мови до запозичень із англійської (наприклад, arbitrary = arbitralny). Це явище часто спостерігаємо і в перекладах власних назв у художній літературі. При цьому переконувати, що українська мова настільки особлива, унікальна та потужна, порівняно з польською, що не терпить схожих іноземних запозичень, як мінімум, ненауково.

Отже, ще раз повторимо просте правило: якщо не бачиш повного або майже повного відповідника англійського терміну, який покриває всі відтінки його змісту та конотацій, то найліпший спосіб перекладу, який принесе найменшу шкоду, – транскрибування. Це відповідає й базовій стратегії очуження, прийнятній для українського перекладу з міжнародної мови науки – англійської. Тому замість недолугих аматорських спроб вигадати неоднозначний термін, який не розумітимуть навіть колеги в сусідній лабораторії, не те що в іншому місті або в іншій країні, не соромно запозичити англійське слово.

 

7.3. «Рандомізований», «рандомізація», «рандомізувати»

Почнемо з означень. Слово randomized = рандомізований у контексті комп’ютерної лінгвістики має такий зміст: рандомізований текст – це текст, утворений з початкового природного тексту шляхом багатократних рандомних перестановок елементів різних лінгвістичних рівнів (наприклад, символів, слів або речень). Зауважмо, що не слід плутати цей термін із загальнішим терміном рандомний текст (див. вище). Останні тексти можна будувати за багатьма різними алгоритмами, іноді навіть без початкового природного тексту, проте з єдиним спільним інгредієнтом – обов’язковим застосуванням рандомного генератора. У цьому плані рандомізований текст – це один із різновидів рандомних текстів. Нарешті, рандомізація – це процес перетворень вихідного природного тексту, який приводить до формування рандомізованого тексту, а рандомізувати – це відповідне дієслово.

Автор стикався з думкою, що це теж сленгові слова, яких слід позбутися. Причини ті самі: вони відсутні в СУМ. Однак які конкретно «щиро українські» (але, будь ласка, короткі, загальноприйняті, розумні та системні!) українські еквіваленти слів randomized, randomization і randomize можна запропонувати? Хіба увипадковлений, випадковізація та випадковізувати :) А найголовніше, немає жодної потреби винаходити «самопальні» терміни-відповідники, коли всі й так розуміють зміст оригінальних лексичних одиниць randomized, randomization і randomize.

Останнє зауваження. Поява в українській мові численних згаданих вище неологізмів яскраво відображає один із парадоксальних результатів комп’ютерної лінгвістики: словник мови (тобто кількість різних слів, включно з різними граматичними формами) зростає за степеневим законом зі зростанням кількості всіх слів у цій мові – фактично зі зростанням сумарної довжини текстів, написаних або промовлених нею. Проте оскільки степеневий закон не передбачає жодного «насичення» словника, ми приходимо до висновку про його безмежність [15], що суперечить «здоровому глуздові»: словник хай і товстий, але мусить бути скінченним. Проте мова розвивається разом із розвитком людства – і цей розвиток ніщо не обмежує. А безперервна поява неологізмів, авторської лексики та сленгу – це одне з джерел, які живлять невичерпний лексичний резервуар.

Література

  1. https://www.youtube.com/watch?v=ukonBMs0WM0
  2. Кушнір Л., Кушнір О. Дж. Р. Р. Толкін в українських перекладах: лінгвопоетика та поезія (343 с.; підготовлено до друку).
  3. Стасюк Б. Семантичні проблеми перекладу (на матеріалі перекладів роману Дж. Р. Р. Толкіна «Володар Перснів» українською мовою) // Наукові записки. Серія: філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2006. – Вип. 67. – С. 201–206.
  4. Кушнір Л. Зіставний аналіз мовно-змістових деформацій в українському та російському перекладах роману Дж. Р. Р. Толкіна «The Lord of the Rings» за авторством А. Немірової // Наук. вісник Східноєвропейського нац. ун-ту ім. Л. Українки. Серія: Філологічні науки. Мовознавство. – 2014. – №4(281). – 240 с. – С. 210–216.
  5. https://www.oed.com/dictionary/random_v
  6. Even-Zohar I. Polysystem Studies // Poetics Today. – 1990 – Vol. 11, No. 1. – P. 1–268.
  7. Snell-Hornby The Turns of Translation Studies: New Paradigms or Shifting Viewpoints? / Amsterdam & Philadelphia : John Benjamins Publishing Company, 2006. – 208 p.
  8. Schäffner C. Skopos Theory / In: Routledge Encyclopedia of Translation Studies / Ed. by M. Baker and G. Saldanha. – London : Routledge, 1998. – 654 p. – P. 235–238.
  9. Venuti L. The Translator’s A History of Translation / London & New York : Routledge, 1995. – 353 p.
  10. https://en.wiktionary.org/wiki/deadline
  11. https://sum11.com.ua/ https://sum.in.ua/
  1. https://news.obozrevatel.com/ukr/society/rosiya-tochno-znae-scho-mova-mae-znachennya.htm
  2. https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/random
  3. https://www.merriam-webster.com/dictionary/random
  4. Kornai A. How many words are there? // Glottometrics. – 2002. – Vol. 4. – P. 60–85.

 

Автор

професор Олег Кушнір

 

08.07.2025 р.

* Врахуйте, що такі числа невпинно змінюються та будуть іншими при повторних запитах. Проте незмінним лишиться орієнтовний порядок числа відгуків.

 

 

Комп’ютерникам та електронікам про коронавірус

Швидкодія Інтернету: трохи теорії та техніки, а також реалії Львова, України та світу