Маківка–2026: пам’ять, що веде вгору

«…А там Українські Стрільці Січові,
Палкі усусуси, юнацтво безвусе,
Франкові онуки — його вартові…»
(Богдан Стельмах)

2 травня 2026 року 22 студенти-першокурсники факультету електроніки та комп’ютерних технологій Львівського національного університету імені Івана Франка здійснили особливе сходження на гору Маківку — місце сили, пам’яті та гідності.

Саме тут, під час бою за гору Маківку, Українські січові стрільці вписали одну з найяскравіших сторінок боротьби за свободу. Через 111 років молоде покоління — «франкові онуки» — піднялося цією ж дорогою, щоб вшанувати їхню жертовність і мужність.

Подорож розпочалася ранковим потягом Львів–Мукачево до станції Тухля. Вже о 7:18 студенти вирушили в дорогу, а ввечері, о 20:10, повернулися до Львова — втомлені, але натхненні.

Карпати зустріли їх лагідною весною: свіже повітря, зелені схили й тиша гір створили атмосферу, в якій особливо гостро відчувається зв’язок поколінь. Для багатьох учасників це було перше знайомство з горами — і воно стало незабутнім.

На вершині Маківки студенти провели Чин вшанування полеглих Героїв Легіону УСС. У мовчанні, у словах молитви, у спільній присутності — ожила пам’ять, яка не стирається часом.

Організатором походу став доцент кафедри радіофізики та комп’ютерних технологій Іван Хвищун, який зумів об’єднати студентів довкола ідеї не просто мандрівки, а глибокого історичного переживання. До сходження долучилися також асистент факультету Роман Паранчук та співробітник Університету, випускник факультету — Андрій Козій.

Цей день став для студентів більше, ніж просто подорожжю. Це був досвід єдності, відкриття і внутрішнього підйому. Уже сьогодні вони мріють повернутися в Карпати знову — після сесії, з ночівлею, щоб ще глибше відчути силу гір і дух свободи.

Маківка — це не лише вершина. Це точка, де історія говорить із сучасністю. І цього разу — була почута.